Канадський тенісист відповів на запитання журналістів після виходу в півфінал на “Мастерсі” в Парижі
Десята ракетка світу Фелікс Оже-Альясім у двох сетах розгромив головну сенсацію останнього місяця Валентена Вашеро і вчетверте в кар’єрі пройшов до півфіналу на турнірі АТР 1000. Канадець продовжує боротьбу за місце на Підсумковому турнірі АТР.
– Фелікс, вас часто називають одним з найкращих гравців на харді в залі. Як це відбивається на вашій підготовці до турнірів у залах? Які переваги ви використовуєте, знаючи, що цей тип покриття вам підходить?
– Так, дійсно, більшу частину успіхів я досягав у залі. З восьми титулів у кар’єрі сім я виграв саме на такому покритті. Хоча я виходив у фінали і на інших типах кортів, але, звичайно, немає секрету в тому, що в приміщенні мені вдається грати найкраще.
Однак я не підлаштовую підготовку спеціально під це. Коли складаю календар, я не думаю: “Окей, готуюся до залу, а ґрунт неважливий”. Я намагаюся бути готовим до всього. Просто в приміщенні я відчуваю себе ефективніше – подача працює стабільніше, менше зовнішніх факторів на кшталт вітру, спеки або холоду, які заважають вибудовувати гру і тримати стабільний рівень протягом турніру.
Над цим я працюю – шукаю способи бути настільки ж стабільним і на відкритих кортах, на інших покриттях. У минулому у мене це вже виходило, і якщо буду продовжувати працювати правильно, думаю, зможу показувати однаково високий рівень на будь-якій поверхні.
– З моменту поразки в Канаді ви виходите як мінімум до чвертьфіналу на кожному турнірі, і тепер у вас є шанс закінчити сезон у Турині. Що змінилося у вашому менталітеті, що ви стали таким стабільним?
– Насправді я дуже добре почав сезон – перші два місяці у мене було найбільше перемог у Турі. Я підійшов до початку року відмінно підготовленим фізично і відчував себе прекрасно. Потім пішла серія невдач, і, озираючись назад, думаю, що кілька поразок змусили мене втратити впевненість трохи більше, ніж слід було.
Іноді Тур саме так і працює: ти відчуваєш, що все йде добре, але настає момент, коли фізично або ментально стаєш трохи слабкішим – і починаєш програвати. Думаю, я просто занадто дозволив цим поразкам вибити мене з рівноваги.
Але коли знову відчув впевненість, то зрозумів, що в моїй грі є все, щоб перемагати кращих, – це було приблизно після Ролан Гаррос, ближче до трав’яного сезону, – тоді я знову став грати краще. Потім були півфінали на траві, і з тих пір я відчуваю, що кожен день на тренуваннях, в кожному матчі показую хороший теніс. Зараз це приносить результат, і мені вдається зберігати стабільність.
– Сьогодні ви виглядали дуже впевнено. Чи відчували, що перебуваєте “у своєму ритмі”? Або стиль гри Валентина просто вам підійшов?
– Ні, я б не сказав, що це було легко. Вчора я говорив, що мій найкращий сет був той, де я закінчив матч з рахунком 6:2 – це була перша зустріч на центральному корті, і в ході того матчу я відчував себе все краще.
Я постарався зберегти це відчуття і сьогодні, зосередився на своїй грі – і це спрацювало. Все, що було під моїм контролем, я зумів реалізувати. Іноді у мене виникали хороші ідеї, і я міг їх втілити.
Звичайно, бувають моменти, коли задумана тактика не працює – суперник підлаштовується, і тоді потрібно шукати план Б або план С. Але сьогодні мій план А спрацював, і я зміг дотримуватися його до самого кінця.
– Напрошується порівняння з вашим ривком трирічної давності – тоді ви були шостим у світі, але потім стало складніше, хоча здавалося, що це початок вашого сходження. Зараз ви знову в топ-10 і показуєте відмінні результати на “Мастерсі”. Що ви збираєтеся робити, щоб закріпитися на цьому рівні і залишитися в числі кращих?
– Побачимо, час покаже. Звичайно, це моя мета. Я завжди вірив у себе, незважаючи на те, що відбувалося за ці роки. Коли мені було 22, я був шостим у світі, але розумів, що потрібно дещо скоригувати. Були травми, невдачі, але все це дало мені досвід як спортсмену.
До 22 років все йшло чудово, потім виникли складнощі, але це не катастрофа. Я багато чому навчився в той період, разом з близькими і командою – навчився керувати собою і своєю кар’єрою.
Зараз я відчуваю себе набагато більш зрілим, ніж тоді. І, якщо озирнутися назад, це дійсно кумедно – я розумію, наскільки змінилося моє мислення. Коли ти на підйомі, постійно думаєш: “А що буде, якщо я почну падати в рейтингу? Що, якщо не зможу втриматися?” Зараз у мене зовсім інше ставлення – я впевнений у собі і знаю, що можу залишатися на цьому рівні.
