Французький тенісист поділився очікуваннями від останнього у сезоні турніру Grand Slam
– Як ви почуваєтесь після того, як були вимушені знятись з “Мастерса” у Цинциннаті?
– Чесно кажучи, зі мною все гаразд. Життя йде дуже добре. У мене два дні болить шия і коліно, тому грати в теніс трохи важко. Просто тіло зношується з часом і, на жаль, це помітно… Я тренуюся трохи інакше.
– Тож ваші цілі на цей турнір не надто високі, мабуть…
– Я це кажу вже три роки: для мене достатньо виграти один матч. Я хотів би виграти перше коло. Так було протягом трьох років, відколи я повернувся після травми. Я граю не так добре, не почуваюся так добре, тож мої цілі набагато простіші. Я просто намагаюся виграти якомога більше матчів. Виграти один – це вже добре. Чесно кажучи, я не почуваюся добре фізично, з точки зору тенісу – все не дуже добре… Я почуваюся добре психологічно, але це не дуже мені допомагає.
– Ваш перший US Open був двадцять років тому, це неабияке досягнення.
– Так… Це довгий період. Це було давно і це весело. Двадцять років тому я вже виступав тут. Це чудова історія, чудові цифри. Це турнір, який я завжди любив за його енергію. US Open – це як другий дім для мене. Глядачі завжди дуже привітні, є чудове відчуття єдності. Я завжди з нетерпінням чекав цього турніру протягом сезону. Для мене це не був складний турнір. Фізично це не було важко. Найважче, насправді, було вдома, на Ролан Гаррос.
– У 2005 році ви розпочали свій виступ тут з пам’ятного матчу проти Новака Джоковича.
– Він виграв у п’яти сетах, 7:5 в останньому. Це було круто. Ми грали 9-го або 10-го, щось таке. Я пам’ятаю довгий матч. Фізично він в нього трохи були проблеми, але він зумів пробитись далі.
У першому колі змагань Гаель Монфіс зустрінеться з “нейтральним” Романом Сафіулліним.
