Інтерв’ю з 21-річною швейцаркою, яка на даний момент не виступає через проблем з ногою
Минулого тижня Белінда по телефону поспілкувалася з журналістом швейцарського порталу Aargauer Zeitung Сімоном Герінгом і розповіла про свою травму, бурхливі емоції під час тенісних матчів, а також цінних порадах Роджера Федерера. Інтерв’ю відбулося вранці в п’ятницю, коли на годиннику не було і дев’яти, але тенісистка вже давно перебувала в бадьорому настрої.
– Беліндо, ви вже поснідали?
– Звичайно. Як завжди, їла вівсянку з кокосовим молоком nf бананом.
– Дякую, що погодилися поспілкуватися. Ваш менеджер сказав, що у нас є максимум 15 хвилин, тому постараємося все встигнути.
– Та нічого. Я зараз в Словаччині, прямую на тренування, тому у нас є час.
– Найнудніше питання, але ми вам його все ж поставимо: як ви себе почуваєте?
– Нудне, але важливе! Моя нога не дуже добре себе почуває. Я ходжу за допомогою милиць, а самостійно майже не можу – дуже боляче. По-іншому сказати не можу: це відстій [сміється].
– Чи можете розповісти, що у вас за травма?
– Це третій палець на нозі, але не стресовий перелом, як багато хто писав. Він не зламаний, але опух. Навколо кістки зібралася рідина, і палець дуже болить. Якби я грала далі, це міг бути стресовий перелом, тому я нічого не можу з цим вдіяти і повинна просто терпіти. Думаю, я ще не буду грати від чотирьох до шести тижнів, але точно не знаю, коли повернуся на корт.
– Що зараз входить у ваші тренування?
– Я ходжу в тренажерний зал, можу займатися на велотренажері, плаваю, ходжу на масаж та до фізіо. Мені подобається йога. Я рада, що тепер можу хоча б чимось займатися, на відміну від першого тижня. Зараз у мене весь день розписаний, як це буває, коли я здорова.
– Протягом останніх років у вас було багато травм. Чи допоможе отриманий досвід при можливих майбутніх пошкодженнях?
– Сумніваюся. Зазвичай я думаю: “О ні, тільки не це”. Мене це дуже засмучує, і мені важко зрозуміти, чому це зі мною постійно відбувається, але в цьому є і позитивні сторони – під час Пасхи я була зі своєю сім’єю в Швейцарії, нарешті побачилася з братом, бабусею та дідусем, яких дуже довго не бачила.
– Наскільки важливі для вас подібні відволікання?
– Дуже. Моя команда і друзі роблять цю перерву менш болючою. Тому що саме зараз вона вдарила: домашній турнір в Лугано, а потім Кубок Федерації. Вони могли стати для мене найкращими моментами сезону. До того ж я вже два роки не грала на грунтовому покритті. Це як ніби якийсь кошмар. З іншого ж боку, я говорю собі, що у мене є час і для інших речей.
– Ви фантастично почали сезон з перемоги над Вінус Вільямс на Australian Open. Як оціните ті три місяці?
– Досить добре. Я взагалі не очікувала, що після перенесених травм та операцій, я зможу так швидко увійти до Топ-70 рейтингу. Відмінними були не тільки результати, а й виконана робота. В Акапулько та Індіан-Веллсі все складалося не зовсім добре, але без цього нікуди. Скаржитися я не збираюся. За останні кілька місяців я бачу тільки позитивні зрушення.
– В Акапулько був момент, коли ви сказали своєму тренеру: “Я не можу. Я ненавиджу це місце. Це вже не теніс”. Що сталося?
– Ви ж знаєте, що я дуже емоційна людина. Я була розчарована і зла, тому що матч складався не так, як я сподівалася до його початку. Іноді мені просто необхідно випустити пар. На корті таке відбувається зі мною ще з дитинства, але поза ним, я б сказала, що я дуже мила [сміється].
– Вам було соромно, коли дивилися запис цього моменту?
– Я тоді думала, що це виглядає безглуздо і якось по-дитячому, але з іншого боку, така я є, і такий спорт. До того ж, телекартинка не відображує всієї напруги, але я ж знаю, що тоді відчувала.
– Ви працюєте над собою в даному напрямку?
– Звичайно, я намагаюся контролювати себе, але я не буду тихою тенісисткою, яка зовсім не показує своїх емоцій. Це була б не я. Але я ж не хочу зруйнувати свою гру. Було б набагато гірше, якби це було саме так.
– Роджер Федерер був таким же у вашому віці. Ви спілкувалися з ним на цю тему?
– Звичайно. Зараз він набагато спокійніший, він вже багато чого досяг. Якось він сказав мені: “Чим старше і досвідченіше ти стаєш, менше нервуєш”. У Перті, коли ми виступали в Кубку Федерації, ми часто розмовляли на цю тему.
– Зараз ви так само нервуєте перед матчами, як на початку кар’єри?
– Не так, як раніше, але звичайно. Це важливо, адже це показує мені, що мені не все одно. Мої ритуали важливі, і я рада, що не роблю більше ніяких подібних речей. Буває і таке, що через нерви болить живіт.
– Ви чули, що мама Федерера в Мельбурні плакала, коли ви обіграли Вінус?
– Звичайно! Це було так мило, і те, що вона та Роберт прийшли на мій матч, дуже багато для мене значить. Вони мене питали, якщо у них буде можливість прийти на матч, чи зможу я їм дістати квитки. Я із задоволенням погодилася. Коли ми відчуваємо такі емоції, все погане забувається. Ці почуття понад усе. Цей шум, коли ти перемагаєш, найважливіша річ для спортсмена.
– Беліндо, ми вже спілкуємося 25 хвилин і не хочемо забирати у вас час. Що ви сьогодні робите?
– Ох, зараз мені потрібна кава. Приємного вам дня!
