Екстенісист Сергій Стаховський, який наразі служить у складі спецпідрозділу СБУ “Альфа”, в інтерв’ю “Українській правді” поділився своїми думками щодо моральної втоми військових і проблем із мотивацією
– Минулого року Кирила Буданова попросили порівняти поточний етап війни з футбольним матчем. І він тоді відповів, що це 70 хвилина, рахунок 1:1. Цікава ваша думка, на якому ми зараз етапі війни?.
– На найскладнішому, я б сказав. Тому що зараз у всіх українців випаровується ейфорія, кожен перестає думати про те, що в Україні війна. Кожен починає думати про те, що треба жити, треба себе розвивати. А тут іде війна не за якісь території, що вони там умовно відріжуть нас від Дніпра, візьмуть Харків і на цьому все закінчиться – ні. Вони ведуть війну на знищення України як народу, як нації.
Якщо ми всі не будемо дивитися на цю проблему саме крізь таку призму і не готуватимемося на довгу війну – ми її програємо. Це об’єктивно.
Я з України тікати нікуди не збираюся. Я сюди повернувся не для того, щоб звідси тікати. І це треба усвідомити нам усім. Тому що їх більше. Нам треба бути більш ефективними.
– Скільки часу може тривати війна, на вашу думку?.
– Не володію інформацією, якою володіють люди, що стоять у керівництві держави, тому мені складно це сказати. Але морально нам стає складніше. Тому що військовим, які півтора чи два роки не змінювалися і бачать перед собою картину, що додому вони повернуться або пораненими, або загиблими, ентузіазму це не додає.
Зараз дуже важливо знайти правильні і мотиваційні слова для українців, щоб вони активніше мобілізувалися і йшли служити. Бо коли тебе загрібають з вулиці, це не мотивація, а просто якесь покарання.
– Якою могла б бути мотивація зараз?.
– Може бути різна. Мотивація може бути хоча б пов’язана з якимось певним терміном. Умовно кажучи, мобілізуємо людей, кажемо: ви там півтора місяця навчаєтесь, чотири воюєте, два місяці ви вдома, і так далі.
Людям треба розуміти, на що вони підписуються. Тому що зараз, якщо ти підписуєшся, ти розумієш, що ти їдеш в один кінець. І ти там воюєш, поки тебе не вб’ють. І це фігова історія. Так воно не повинно бути. Люди і держава повинні розуміти, що війну ми повинні планувати на 10 років. Якщо вона закінчиться через рік – класно, через півроку – офігенно. Але ми маємо бути готові, що вона буде довгою.
