Одна з найперспективніших українських тенісисток – про непросту травму, пандемію COVID-19 і любов до тенісу.
Практично весь попередній сезон Дарья Лопатецька пропустила через проблеми зі здоров’ям. У травні українська тенісистка отримала серйозну травму, після чого відбувалось тривале відновлення. Зараз Дарья поступово повертається до виступів і активного тренувального процесу.
Як 17-річна спортсменка набирає в форму і коли ми знову побачимо її на корті, читайте в інтерв’ю для “Великий теніс України”.
– У травні минулого року тобі було поставлено діагноз “розрив латерального меніска”. Минуло вже досить часу з того моменту, ти повернулася до виступів. Як справи з коліном зараз?
– Навіть сьогодні я проходжу спеціальну терапію. Чим тільки не займалася і де я тільки не була за останні півтора року. Були навіть уколи плазми в коліно, коли кров вкачують прямо в суглоб. Це дуже неприємно. Але коли у тебе є мета, ти терпиш будь-який біль.
Зараз я більше уваги приділяю реабілітації, тренувань із ЗФП. У теніс граю близько години в день. Абсолютно спокійно. Зараз я дійсно насолоджуюся грою в теніс і ставлюся до цього, як до чогось дуже особливого.
– Озираючись назад, можна говорити про те, що ця травма мала накопичувальний характер?
– Ми досі намагаємося розібратися і консультуємося з лікарями. Але, судячи з усього, ні. За кілька днів до змагань в Римі мені зробили МРТ. Нічого серйозного не виявили й дозволили грати. А потім все сталося в один момент в моєму першому ж матчі.
На жаль, у мене такий характер – до останнього буду мовчати й грати, зроблю все, щоб виграти. Моя порада – завжди говоріть своїй команді навіть про найменший біль. Це обов’язково треба враховувати й на тренуваннях, і на турнірах.
– Ти перенесла операцію на коліні й досить-таки непросту реабілітацію. Як психологічно справлялася з цим?
– На жаль, на момент травми я була в дуже хорошій формі. Через тиждень повинна була грати на своєму першому турнірі WTA, потрапляла у кваліфікацію Roland Garros. Було дуже прикро. Протягом двох з половиною місяців в клініці, яка, до речі, в основному призначалася для футболістів, на всіх телевізорах показували теніс – Roland Garros і Wimbledon. Звичайно, мені було важко, але це стало додатковою мотивацією для мене – наступного року я зобов’язана з’явитися на цих турнірах.
Природно, було дуже страшно перед операцією. Але на той момент мою голову заповнювала одна думка – це необхідно для повернення на корт, для того, щоб припинився біль. Заради цього я готова йти на будь-які ризики.
Ще страх – найбільша перешкода на шляху відновлення після операції, оскільки спочатку ти боїшся робити будь-які рухи. Більш того, у мене і зараз трапляються невеликі запалення – на Australian Open, на турнірі в Ірпені було подібне. Ти йдеш до лікаря, робиш МРТ та УЗД і сподіваєшся, що нічого серйозного не знайдуть. Потім все одно випадаєш на 3-4 тижні з робочого процесу. У такі моменти важливо налаштуватися. Так, була травма. Так, тепер це твоє слабке місце. Але потрібно не впадати у відчай, а приділяти цій травмі в рази більше часу, піклуватися про себе.
– Наскільки знаю, то і фізично тобі було непросто після хірургічного втручання…
– Так, у мене були неймовірні болі. Дуже важко відходила після наркозу. Чесно сказати, я навіть не пам’ятаю свій перший тиждень після операції – відновлювала її по відео, які записувала на телефон. Особливо тоді не розуміла, що роблю. Часто бувало, що і сміялася, і плакала одночасно.
Найболючіші відчуття були, коли я почала розробляти коліно. Просто пекло. Нога ж понад два тижні була в зафіксованому положенні. Я робила різні вправи, активно закачувала чотириглавий м’яз стегна. Взагалі під час реабілітації я проводила в клініці по 6-7 годин. Весь день, по суті, був завантажений.
– Як швидко ти почала ходити після операції?
– Спочатку я довго пересувалася на милицях. Причому ввечері мене прооперували, а вже вранці дали милиці в руки й почали вчити ходити заново. Через місяць після операції я стала ходити. Звичайно, весь процес реабілітації відбувався під наглядом фізіотерапевта. Дуже непросто було перебороти страх знову навантажувати ногу.
Була така ситуація: я йшла по прямій з однією милицею до фізіо; в якийсь момент він вихопив його в мене з руки й викинув у вікно, сказавши: “Іди”. Було дуже страшно. Ви б тільки бачили моє обличчя в той момент! Але я намагалася йти без допоміжних засобів.
– Наскільки важко було повертатися до виступів і тренувань?
– До повноцінних тренувань я повернулася через 4-5 місяців, а моїм першим турніром став виступ в Гонконзі (в грудні 2019 го року – прим.), Після чого я полетіла до Австралії. Але нічим хорошим це не закінчилося.
– Від Австралії, як мені здалося, у тебе було в рази більше очікувань в цьому сезоні…
– На Australian Open було безліч факторів, які вплинули на негативний результат (Дарья зупинилася у другому колі кваліфікації – прим.). Я дуже багато хвилювалася. Зараз усвідомлюю, що ніяке тренувальне навантаження і близько не нагадує те, що відбувається під час матчу. Думаю, це був ключовий фактор в тому, що коліно погано відреагувало.
Я добре відіграла перший матч. Мені здається, другий я могла б зіграти набагато краще, якби не турбувало коліно. Під час другої гри, мабуть, вже було дуже погано, але через сильний адреналін я не відчувала болю. Пізніше я зрозуміла, що однозначно зі мною щось не те. Природно, відразу звернулася за допомогою до лікарів. І мені сказали, що потрібно зробити перерву, зменшити навантаження.
– У будь-якому випадку, зараз ти виграла додатковий час для відновлення через пандемію COVID-19. Як сприйняла цю новину?
– Було дуже сумно. У день, коли я повинна була вже відлітати на змагання, ввели карантин. Ми швидко все скасували, здали квитки й повернулися до Харкова – на останньому поїзді, як раз перед зупинкою залізничного сполучення.
За 2,5 місяці ми з сестрою тільки два рази виїхали в супермаркет. Зазвичай закуповували дуже багато продуктів, щоб в результаті з’їсти їх за один день (сміється). У мами ще є спеціальна лампа, яка дезінфікувала поверхні. Ми спочатку мили з милом всі продукти, а потім клали під лампу. Все було стерильно. У магазин навіть їздили й ховали руки за спиною (сміється). Використовували маски, рукавички. Все максимально акуратно. Завдяки мамі, на щастя, поки врятувалися від вірусу.
– Зараз поступово організатори турнірів запускають змагальний сезон. Думаю, ти знаєш, що змагання проводив і Новак Джокович. Але вони закінчилися не кращим чином – Новак і кілька інших тенісистів заразилися коронавірусів. На твій погляд, наскільки доцільно взагалі зараз проводити турніри?
– Впевнена, що Новак та інші організатори турнірів хотіли тільки допомогти гравцям, оскільки фінансова ситуація для всіх тенісистів дуже важка. Не хочу засуджувати організаторів – дуже важко провести всі так, щоб ніхто не заразився. Це практично неможливо. Наприклад, соціальне дистанціювання. Так, його необхідно зберігати. Але як цього дотримуватися під час інтерв’ю, будь-яких зустрічей і спільної вечері? Людина могла просто піти в супермаркет, заразитися, а потім він з’явився з іншими гравцями на одній території, грав з ними одним м’ячем – і все.
Усі, хто грав, хто організовував, хотіли зробити все якнайкраще. Але на практиці це вийшло не дуже успішно. Проте ми всі тепер знаємо і не буде продовжувати це робити. Всі будуть обачними. Слава Богу, всі одужали. Спортсмени – дуже сильні люди.
– Як ситуація з участю в турнірах йде у тебе? Скоро повернешся на корт?
– Поки мій основний пріоритет – плавно вийти з реабілітації. Тренуватися, починати грати на рахунок. З початку червня я почала працювати з новим фізіо – для цього я перебралася до Києва. Сподіваюся, що світ якомога швидше переможе пандемію, і у нас буде можливість повернутися до турнірів, якомога раніше (Дарина вже заявилася на турнір серії WTA 125К в Празі, який стартує 29-го серпня – прим.).
? Лопатецкая дебютирует в топ-300, Козлова возвращается в сотню лучших рейтинга WTA: https://t.co/6KOfMXnGvX #tennis #WTA #Rankings #Lopatetska #Kozlova #Svitolina #Tsurenko #Yastremska #Ukraine pic.twitter.com/ySWeXHl2eM
— Ukrainian Tennis | BTU.ORG.UA (@UkrainianTennis) April 1, 2019
бесіду вела Катерина Годунова
Удачі Даші!