Екс-перша ракетка світу і чемпіонка семи турнірів Grand Slam Вінус Вільямс поспілкувалася з медіа після поразки від Кароліни Мухової у першому колі Відкритого чемпіонату США
– Вінус, як би ви описала свої відчуття від повернення на корт?
– Я трохи повільно увійшла в гру, але це не така вже й проблема. Я просто давно не грала багато матчів, тому все ще перебуваю в процесі пошуку свого ритму. Пам’ятаю, у суперниці був рахунок 0:40, і я подумала: “О ні, тільки не два брейки поспіль”. На щастя, вдалося цього уникнути хоча б у тому сеті. Потім я змогла поступово налаштуватися на свою гру. Сьогодні я не виграла, але я дуже пишаюся тим, як провела матч.
Думаю, у мене ніколи не було такої підтримки глядачів. Навіть коли я програла перші два гейми, вболівальники все одно були зі мною – кожне очко, незалежно від результату. Незважаючи на те що гра почала складатися проти мене, вони не переставали підтримувати. Це було приголомшливо. Я знала ще до початку матчу, що люди на цьому стадіоні, вболівальники в США і в усьому світі будуть за мене, і це неймовірне відчуття. Це було здорово – мати таку підтримку”.
– Вінус, ви раніше говорили, що не плануєте грати в інших турнірах цього року і зазвичай не виступаєте після US Open. Але з огляду на той високий рівень, який ви показали сьогодні, і прогрес за останній місяць, чи можливо, що ви переглянете це рішення?.
– А в США є турніри? Хто-небудь може перенести турнір сюди? Не впевнена, що на цьому етапі кар’єри готова багато подорожувати заради гри. Я люблю теніс, і мій рівень справді помітно зріс відтоді, як я зіграла у Вашингтоні. Я зробила все, що могла, щоб скинути іржу, але врешті-решт є межа того, чого можна досягти за три-чотири матчі.
Сьогодні були удари, на яких я помилялася. Це саме ті удари, де все залежить від відчуття м’яча, а не від тренувань. Ось цього мені й не вистачило. Але це питання кількості ігрових повторів, змагального ритму. Саме цього мені сьогодні не вдалося домогтися. Це не моя вина, так буває.
– Ймовірно, у вас усе ж таки могло бути щось у розкладі. Тобто ви говорите, що не плануєте більше грати? Може, все-таки є якийсь турнір? Наступний “мейджор” – Australian Open, де у вас бували вдалі виступи. Нехай це й далеко, але ж раніше ви багато літали, постійно робили такі поїздки.
– Так, я це робила. Але моя мета зараз не в цьому. Моя мета – робити те, що я сама хочу. І я хотіла бути тут, цього літа. Я дуже вдячна всім, хто дав мені wild card. Вони могли сказати: “Слухай, ти занадто довго не грала, останніми роками в тебе мало перемог, були проблеми зі здоров’ям і травмами”. Але багато хто повірив у мене і запросив на ці турніри.
Я дуже вдячна за цей шанс, за можливість вийти на корт і знову відчути м’яч. Я граю видовищний теніс, люблю буквально “зриватися з ланцюга” і бити щосили. Я щаслива, коли можу просто вдарити по м’ячу потужно. У Цинциннаті та Вашингтоні у мене були матчі, коли я ще не розуміла, як себе контролювати. А сьогодні все було зовсім інакше – небо і земля, наскільки краще я себе почувала. Тож я дуже вдячна за можливість зіграти і за те, що відчуваю прогрес і реальний шанс.
– Вінус, ви отримуєте таке задоволення від того, що робите. Як би ви описали те, що ви показали собі – через цю радість і через усю важку роботу, яку виконали, щоб повернутися сюди?.
– Моя команда і я працювали так старанно і так швидко, як тільки могли. Ми буквально не брали жодного вихідного. Я не ходила на вечері, не зустрічалася з друзями – три місяці я робила тільки одне: тренувалася так важко, як могла. І після кожного матчу, який я не вигравала, я поверталася на корт, намагалася винести уроки і ставати кращою.
Тож зараз я навіть не пам’ятаю питання (усміхається). Що я довела собі? Думаю, головне для мене було – повернутися на корт і дати собі шанс грати в більш здоровому стані. Тому що коли ти граєш, не будучи здоровою, це впливає не тільки на фізичний стан, а й на голову. Ти застрягаєш у власних думках.
