Британський тенісист поспілкувався із журналістами після поразки у другому колі домашнього “мейджора”
Четвертий номер рейтингу несподівано поступився хорвату Маріну Чиличу в чотирьох сетах.
– Джеку, прикра поразка. Як ви її оцінюєте?
– Я дуже засмучений. Це, мабуть, одна з найболючіших поразок у моїй кар’єрі. Марін зіграв неймовірно – від першого до останнього розіграшу, не даючи мені жодного шансу. Він цілком заслужено переміг. Але мені це дуже болить.
– Складається враження, що Чилич повністю контролював гру. Ви відчували, що могли якось цьому протидіяти?
– Безумовно. Якщо чесно, цього року я дуже розчарований тим, як граю на траві. У Лондоні, наприклад, я не почувався добре – не знаю, як взагалі дійшов там до півфіналу. Трава просто оголила слабкості в моїй грі. На харді чи грунті я відчуваю себе стабільно – немає “дірок” у грі. Але на траві одразу відчувається різниця.
Сьогодні я не впорався з його темпом, особливо коли він атакував мені під форхенд у кутах. У моїх ударах було забагато обертання, але замало глибини. Рухатися по корту я теж міг би краще.
– Чи відчували ви тиск будучи британською надією на домашньому турнірі?
– Чесно, ні. Я не виходив на корт із відчуттям тиску. Так, багато говорять про це в медіа, але насправді причина поразки – не очікування, а мій рівень. Я просто не зіграв так, як хотів, і програв.
– Ми знаємо, що Вімблдон цього року частково замінив лінійних суддів на систему ШІ. Ви оскаржували кілька рішень – розкажіть, у чому саме полягали ваші претензії?
– Не думаю, що ця система є абсолютно точною. У деяких моментах було видно слід від м’яча там, де, згідно з рішенням, його не мало бути. Проте рішення як системи, так і суддів не можуть бути на 100% точними, бо це буквально міліметри. Шкода, що тепер немає лінійних суддів – це була частина атмосфери й традицій. Але з іншого боку, не потрібно витрачати час на челенджі – і це плюс.
– Що найбільше, на вашу думку, треба вдосконалити у грі, щоб вийти на вищий рівень?
– У першу чергу – гру на траві. Сьогодні проявилася моя слабкість у форхенді – я не міг впоратись із темпом Чилича. Темп його ударів був дуже високим – я не встигав як слід підготуватись, щоб зіграти якісно. Коли маю більше часу – на харді чи на грунті – я створюю темп сам і почуваюся комфортно. На траві ж потрібно діяти інакше: приймати ближче, працювати на швидкості, атакувати одразу. Ще один момент – стабільність. Топ-гравці не мають слабких зон. У мене ще залишились ділянки, де я не почуваюся повністю впевнено.
– Чи плануєте змінювати підхід до трав’яного сезону в майбутньому?
– Це питання. Я не грав у Штутгарті, бо після виходу в 1/8 на Ролан Гаррос майже не було часу на відпочинок. Можливо, це було правильно.
Я довіряв собі, вірив, що зможу знайти свій теніс і добре адаптуватися. Але не вийшло. Думаю, тепер я вже знаю, на що звернути увагу в наступному сезоні – і почну працювати над цим одразу, як повернусь на корт.
– Чи бачите ви себе гравцем, який зможе досягти успіху на траві в майбутньому?
– Так, я в це вірю. Є хибне враження, що через мій зріст і гру лівою рукою я маю бути ідеальним для трави. Але я не грав тут багато, не маю достатнього досвіду. У мене не було проходів далі другого раунду на Вімблдоні – це говорить саме за себе. Але я налаштований змінити це. Як і з грунтом – мені знадобився час, щоб почати почуватися комфортно. І тепер я вигравав там. Так само буде й тут.
– Як оціните гру Чилича? Ви були здивовані його рівнем?
– Так. Я знав, що він виграв Ноттінгем, але все одно був вражений. Він багато років був у топ-10, я виріс, дивлячись, як він грає. Справжній професіонал. Сьогодні він грав неймовірно – точний, агресивний, переконливий. Я не часто зустрічаю суперників, які просто забирають у мене ініціативу. Але сьогодні саме так і було.
– Початок матчу був дуже швидким – перші два сети за 1 годину 20 хвилин. Це вплинуло?
– Так. Коли матч іде в такому темпі, не встигаєш знайти ритм. Він подавав чудово, приймав точно, м’ячі летіли прямо під ноги. Я намагався знайти рішення, і в третьому сеті це вдалося – але часу було вже обмаль. Таке трапляється.
– Ви програли Чиличу і Бублику, коли вони грали свій найкращий теніс. Як цьому протидіяти?
– Це хороше запитання. Я думаю, що я мав діяти агресивніше, щоб збити їхній темп гри. Коли суперники грають ідеально – треба себе запитати: чи даю я їм можливість так грати? Можливо, м’ячі були занадто короткими, темп – недостатнім. Але це і є ознака класного гравця: він покарає тебе за все. І я вчуся – мені потрібно зробити ще кілька кроків уперед, якщо хочу стабільно виступати на такому рівні.
